Перед Вами руки, що промовляють слова. Це образ мови нонконформістського мистецтва.

Спробуйте знайти в Інтернеті історію українського мистецького нонконформізму. Доволі складна задача. Що відбувалося у 1950-х–1980-х рр.? На жаль, питань більше ніж відповідей. Тема потребує багатьох досліджень, що майже не проводяться. Ми краще знаємось на мистецтві сусідів чи далеких країн, ніж на власному досвіді. Скажімо, ми пам'ятаємо бульдозерну виставку в Москві, а виставку біля оперного театру в Одесі, що відбулась на 10 років раніше – у 1967 р. – не знаємо.

Експозиція «Мова – ІІ» пропонує мало відомі широкому загалу факти, що до потужного нонконформістського руху в повоєнній Україні та його унікальність у порівнянні з процесами у мистецтві сусідніх країн. Ми презентуємо багато імен митців, що належали до українського нонконформізму та постмодернізму. Ми взяли на себе роль посередників. Це ніби контрабандне перевезення інформації, яку ще ніхто не постачав.

На відео ми представляємо мову нонконформістського мистецтва України. В СРСР цю мову переслідували. Зараз її не помічають за більш важливими, як на когось, процесами економіки. Проте, ця мова порушує загальнолюдські питання, говорить із особистим, національним забарвленням. Ця мова майже не перетинається із засобами масових комунікацій. Вона користується своїми особливими символами. Щоб їх збагнути, треба вдивитися в образи на фотографіях та відео-свідоцтва.

"Контра банда", 2009: Алабіна Анна, Вишеславський Гліб, Яковець Володимир.