Проект «Water» Алекс тен Напель розпочав у 2004 році як серію портретів у воді, присвячених культурним змінам у сучасному суспільстві Нідерландів. Невдовзі після цього, він розпочав другу частину проекту і робив портрети маленьких дітей і немовлят. Щоб знімати малюків, звісно ж доводилось просити їхніх матерів тримати їх на руках, і таким чином, знімати і батьків також. Більшість жінок відмовлятись через  те, що перед об’єктивом треба було постати в купальному костюмі. Вирішення полягало у тому, щоб запропонувати позувати батькам дітей. Чи може батько відмовити матері його дитини?
«На щастя, більшість батьків погодились бути моделями для нового проекту. Коли я побачив пробні знімки, я був вражений. Вони перевершили мої сподівання. Я маю двох дітей і мені знайомі стосунки між батьком і дітьми. Як фотограф, я хотів відобразити їх на світлинах. Після перших зйомок, я почав фотографувати батьків із дітьми у басейні. Існує не так багато місць, що дають вам змогу спостерігати за ними у спокої. Інколи вони можуть бути настільки близькими, що може здатись, що вони перетворились на одне людське створіння, на одне ціле. Можливо, таким чином батько прагне налагодити той зв'язок, що має матір з дитиною підчас вагітності. В такому разі, вода є найкращим оточенням для такого зв’язку. Батько, майже оголений, у воді, пов'язаний з дитиною так само як і матір, і це створює особливе враження.
Вода сама по собі також викликає особливе розуміння стосунків. Ти відчуваєш, як вода торкається твоєї шкіри, оточує твоє тіло, і дозволяє тоді почуватися затишно, дозволяє мріяти. Вода змиває буденні проблеми і нагадування про реальне життя, і перетворює тебе на іншу людину.
Цього я прагнув, обдумуючи технічні складники проекту. Біле тло, вода, квадратний формат, і розташування в центрі композиції – це все конкретні рішення, покликані загострити вираження емоцій батьків і дітей. Мокра шкіра, волосся, вії і брови допомагають розкрити мімічні жести, і вираження відчуттів також  стають більш помітними .
Мене цікавлять людські емоції і відчуття, які можна прочитати на обличчі. Моя робота полягає у втіленні цього задуму. Виявлення почуттів і відображення їх на портретах – це моє мистецтво. Увіковічення життя у швидкоплинному моменті – це об’єкт моєї уваги.
Студійне обладнання, встановлене у басейні, робить портрети більш коштовними і дозволює сфокусуватися на деталях, які приховує зображення. Портрети зображують двох або більше людей. Проекти зображує їхні стосунки.»
Alex ten Napel,
Amsterdam, 2010